Іван Паторжинський

Іва́н Сергі́йович Паторжи́нський — (нар. 20 лютого (3 березня) 1896, Петро-Свистунове — пом. 22 лютого 1960, Київ) — український оперний співак (бас), педагог, народний артист СРСР (1944). Народився 20 лютого (3 березня) 1896 року в селі Петро-Свистунове (нині Вільнянського району Запорізької області). Закінчив Бахмутське духовне училище та Катеринославську духовну семінарію. Вокальну освіту здобув у Катеринославській (нині місто Дніпро) консерваторії (1918—1922). Одружений з Снагою Марфою Хомівною. У 1925—35 рр. — соліст оперного театру в Харкові, від 1935 — Українського театру опери та балету в Києві. Сергій Патожинський — один з чільних представників українського вокального мистецтва, мав сильний голос оксамитового тембру. Лауреат Сталінської премії (1942). У 1946—1960 рр. — професор Київської консерваторії. Серед учнів — Д. Гнатюк, А. Кікоть та ін. Гастролював у Польщі, Фінляндії, Канаді, США. Провадив громадську роботу (у 1945—54 — голова правління Українського театрального товариства). М. С. Хрущов пише у спогадах, що Паторжинський, котрого як людину й співака поважав сам Сталін, разом із М. Литвиненко-Вольгемут заступився за арештованого композитора Костянтина Данькевича і домігся звільнення останнього.